Цікаві факти
Михайло Василюк – видатна постать у культурі Придунайського краю. Він зачаровував своїми творами мистецтва (співом і поезією) тисячі людей. У Придунайському краю він запалював іскру любові до України, кликав на захист рідної мови, її долі, став дороговказом для наступних поколінь.
Кобзар Придунав’я за своє життя пізнав і сум, і горе, і щастя, і радість. Його життя було насичене різними барвами. Тому пропонуємо вам до уваги 35 цікавих фактів про талановитого самородка Придунав’я.
1) Михайло Деонисович Василюк у своїй літературній творчості наслідував Тараса Шевченка, Василя Стуса та Дмитра Павличка.
2) Його поезія (зокрема новела «Сором») – це дорога життя поета, тернистий шлях до невідомого майбутнього. Він ріс «без копійки в кишені» в «усіх нещасть на виду».
3) Поетичний стиль поета визначили як «необароко».
4) Михайло Василюк був всебічно обдарованим. Він грав на 7 музичих інструментах: бандурі, саксофоні, гармошці, баяні, фортепіано, сопілці та кобзі.
5) У 15 років його перші вірші були надруковані у міській газеті, а він сам, будучи поштарем, розносив їх своїм землякам.
6) Дитинство було тяжким, адже поет рано залишився сиротою. У подальшому він описав сирітство у віршах «Сором» і «Калачі».
7) Михайло Василюк любив до самозабуття Придунайський край, який був для нього символом незнищенності і волі України.
8) Не маючи пристойної світи, будучи самоучкою, він писав цікаві вірші, складав музику на них.
9) За життя усіх зачаровували його баритональний спів та гра на бандурі.
10) Весільні обряди завдяки організаторським здібностям Василюка перетворювались на захоплююче театральне дійство.
11) Володіючи чудовим голосом, він співав і класику, і арії із опер, і романси, але душа в нього лежала до української народної та козацької пісні.
12) Михайло Василюк поставив у селі Першотравневе оперу «Запороженець за Дунаєм», у якій грали відомі діячі культури України: заслужений артист Орєхов, режисер Ізмаїльського музично-драматичного театру Стуканов, завідуючий відділом культури Ізмаїльського району Марчан, актор театру Топор і інші. Слідом за оперою було поставлено спектакль «Сватання на Гончарівці».
13) Виборці обради його депутатом у міську Раду, бо вірили йому, шанували за принциповість, чесність і обов’язкове виконання їх наказів, жив він за кодексом честі.
14) Завдяки ініціативі «придунайського кобзаря» Одеська кіностудія зняла фільм «Село над лиманом» в Першотравневому.
15) До працівників Будинку культури Василюк завжди був вимогливий, але в той же час ввічливий та інтелігентний.
16) З приїздом в Ізмаїл Михайло Деонисович звернувся з проханням до Любові Цуркан: «Мій друже, підшукай гарних, голосистих, співочих дівчат». Жінка, будучи музичним керівником дитячого садка «Парус», зібрала своїх колег з інших дитячих садків. Так була створена відома «Кобзарська дума», що вперше заспівала на початку вересня 1980 року.
17) Михайло Василюк 10 років працював директором клуба моряків Дунайського пароплавства.
18) Любов до музики та української пісні ще з дитинства йому привили батьки.
19) Спів «Кобзарської думи», коли вона виконувала пісні у Домініканському соборі Львова, слухали стоячи, стоячи і вітали і сольний спів, і гру на бандурі Михайла Василюка.
20) Незважаючи на те, що поет-кобзар чудово володів російською мовою, усі свої вірші він писав виключно рідною «шевченківською мовою».
21) Співак-бандурист нікому не підспівував, говорив, що думав, думав, що говорив.
22) Старший викладач кафедри практичного курсу та методики викладання української мови В. Дідовик (Шевченко) видала методичний посібник «Твори Михайла Василюка на уроках української мови».
23) Співець Придунайського краю народився в сім’ї мігрантів, котрі переїхала до Одещини з Західної України.
24) Замолоду був привчений до важкої селянської праці: пас овець і кіз, ходив за кіньми в нічний, годував свиней, прибирав хлів.
25) Музикант-бандурист дуже любив і поважав Тараса Шевченка. Деякі рядки письменника Михайло Василюк використовував як епіграфи до своїх творів. А у вірші під назвою «Ніч на Дунаї» згаданно «Причинну» Кобзаря.
26) На першому Всесоюзному фестивалі художньої творчості ізмаїльський кобзар, як його шанобливо називали, отримав звання лауреата в номінації «вокал».
27) За свого життя музикант-бандурист був директором Будинків культури у селах Новоселівка, Кислиці, Першотравневе.
28) У творчому доробку Михайла Василюка є поезії всіх жанрів лірки: пейзажної, особистої, громадянської і філософської.
29) Він закінчив на «відмінно» сім класів, але далі вчитися не мав змоги: сліпне батько, а згодом, після тяжкої хвороби, вмерла мати, яку за десять качанів кукурудзи, зібраних на полі, засудили до в’язниці.
30) Тривалий час працював посічником режисера на українській студії телебачення міста Арциз.
31) Збірка поезій «Віч-на-віч з Дунаєм» так і не побачила світ через нестачу грошей. Власне, для видання книги районний бюджет виділив 25 тисяч карбованців, але ні до Михайла Василюка, ні до видавництва ці гроші так і не дійшли.
32) Патетичного звучання творів поет досягає використанням неологізмів, створених ним самим: "відгронив", "темнобагровіє", "янтарать", "яснозеленіє", "жнивопогодні" дні, "лжеотамани", "єдиноптах", "лебедокрило", "сонцезорий" та багато інших.
33) З раннього дитинства Михайло Василюк любив і шанував Бога. У багатьох своїх творах він звертався до нього, зокрема: «Бабусі моляться», «На сполох». Епіграфом до поезії «Похорон батька» є уривок із Біблії: «Я – в отце, отец – во мне».
34) «Самородок Придунав’я» мріяв видати збірку поезій і пісень, підготував її і возив у видавництво «Дніпро», але мрії своєї здійснити не встиг через трагічну смерть. Однак незабаром утворився фонд пам’яті поета-кобзаря, що взяв собі за мету видання його збірки.
35) Обірвалося життя поета, коли йому ще не було п’ятдесяти. Він залишив по собі знамениту «Кобзарську думу», літературне об’єднання, назване його іменем, Ізмаїльське відділення товариства «Просвіта», школу бардів, цікаву спадщину, журливі та веселі пісні і… добру пам’ять.