1)  Без України – хмари ми даремні.

     Несем свій прах на світовий смітник…

     Кому вони – пісні мої даремні?

     Що скаже рабський мій язик?

​

2)  Хто шию лиш від предків взяв волову –

     Нащадкам ярма рабства понесе!

​

3) Дай в єдності Вкраїні вижить Родом.

​

4)  Не називай сліпим сліпого,

     Кривого не перекривляй,

     І не глумися із глухого –

     Гріха на душу не приймай.

​

5)  Ніжне серце моє на долоні бандури цвіло!

​

6)  З’явивсь, пропав, як булька на бистрі!..

​

7) Страшне і темне завтрашнє народу,

     Котрого мертвіють старі хати!

​

8) Воля, воля! Де ти воля?

​

9) Щоб дух краси і мудрості народу

     У рідній мові солов’їно мрів, –

     Від матерів взяла дівоча врода

     Апострофи високих чорних брів.

​

10) Зустріну-побачу хорошу людину,

       І здасться – в душі прорубалось віконечко.

​

11) Я тікав, як шалений,

       Біг за мною мій сором.

​

12) Я наплакався вволю…

​

13) З дитячих літ ми прагнемо в політ.

​

14) Я не кляв свою долю,

       Ані прикру годину.

​

15) Без Незалежної мені

       Не жить на світі незалежно.

       Не розмовлять беззастережно

       Й не звідать волі й уві сні.

​

16) Як з Дунаю лиман,

       Як з півночі туман.

       Як з води очерет,

       Так я з тебе поет!

​

17) А коли надоїсть мені тиша,

       Я візьму свій баян голосний.

​

18) Україно, співай!

​​

19) Тоді, як лжепророків хор

       І славославив, і лукавив,

       Самотньо він на весь собор

       Одну сміливу правду правив.

​

20) Опадуть пелюстки пісняревого серця палкого.

       Кожна з тих пелюсток стане піснею, що б не було!

​

21) Злітались гуни, готи, даки,

       Немов джмелі на медовщину,

       Давали власні назви всякі,

       Крім однієї – Батьківщина!

​

22) Спасибі, бандуро, за сонячні звуки,

       Ти – серце, якого торкаються руки!

23) І воскресає у піснях

       Народ-козак і Україна!

​

24) Не кожному дає скарби судьба!

​​

25) Але ніщо не стримає політ,

       Який здійснить судилось на віку.

​

26) Велику думку в пошуках великих

       І день, і ніч твори і осягай.

​

27) До миті останньої віримо в краще!

​​

28) …Як пружність тополину перейняти,

       Щоб не ламались душі наші навпіл?

​

29) Линь же, пісне моя, до людей.

​​

30) Ми кобзарі!

       За нашими перстами

       Несмертні душі пращурів ячать…

​

31) Не згаснуть промені зорі:

       У вічність входять кобзарі.

​

32) Як дерево, я обновляю душу,

       Щоб знов плодить на стовбурі життя!

​

33) …не на жарт ви сполошились

       Тим, що брехлива скінчилась пора.

​

34) Мова! Вона народжена з чорнозему, з любистку, з м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з                     дунайської води, від зорі і листу.

​​

35) Будь прокляті війни роки!