І 
Я наплакався вволю…  
Я стояв біля тину,  
Захлинаючись слізьми,  
Їв позичений хліб.  
Я не кляв свою долю,  
Ані прикру годину,— 
Просто я був голодний  
Майже четверо діб!  
 
Повоєнне містечко — 
В повоєнному щемі,  
Де підлітком заблудним  
Я потрапив в біду,  
Як пташа із гніздечка,  
Без копійки в кишені,  
Без знайомих і рідних — 
Всіх нещасть на виду.  
 
Я блукав, попідтинник,  
По закутках тинявся,  
Ночував просто неба  
Посеред полину...  
Був у мене годинник,  
Що від батька дістався,— 
Зараз мусив віддати  
За найменшу ціну.  
 
 
                   ІІ 
Та дивились на хлопця 
Покупці із-під лоба.  
З недовірою в руки  
Всяк годинника брав.  
Хто давав швидко копця,  
Дехто посміх жалоби,  
Повертаючи буркав,  
— Десь, напевне, украв! 
 
Я тікав, як шалений,  
Біг за мною мій сором!  
Я ховавсь од дорослих 
І ховавсь од дітей,  
У закуток эелений,  
Із ображеним зором.  
Тільки голодмій — знову  
Навертав до людей! 
 
Я не знав, що робити,  
Як вилазити з пастки. 
Серце в грудях похудлих  
Марно сипало дріб!  
Я не міг попросити 
І боявся украсти,  
І простоював днями  
Під крамницею "ХЛІБ". 
 
                   ІІІ 
Я дививсь на полиці!  
Через вікна ще зранку.  
На обід й на вечерю  
Все дививсь і вдивлявсь!  
На смаглі паляниці, 
Зголоднілим підранком…  
А наручний годинник 
Все з руки не збувавсь! 
 
Я затис у правиці  
Свій товар, ніби кару,  
Увійшовши у двері 
Як нікого вже там.  
Я сказав продавщиці:  
"За карбованців пару, 
Я б лишив цей годинник… 
Доки борг вам віддам!" 
 
В мої глянули очі  
Материнські, жіночі, 
Брів здивованих раптом  
Надломилася віть! 
—Зачекайте хвилинку,  
Я вам вірю, дитино. 
Ось рублі...і хлібина... 
І годинник візьміть!  
 
                   ІV 
Я побіг, як шалений,  
У закуток зелений.  
Я кусав ту хлібинку,  
Сльози й сором ковтав!  
Наді мною билинно:  
«...я вам вірю, дитино!  
Ось рублі...і хлібина... "  
Рідний голос лунав!  
 
Проминулося горе. 
Є тепер в мене гроші.  
Вволю хліба наївся,  
Час нестримано мчить!  
Та крізь днів моїх море,  
Незабутнє хороше:  
«...я вам вірю, дитино!.."  
І сьогодні звучить!