Ой, пісні ж мої ранкові,

Як лозиночки вербові,

Біля серденька привиті,

Як в родючу землю вбиті.

Зашумлять веселі грози,

Розів'ються верболози,

Ніби листячком, словами,

Ніби гіллячком рядками —

Пісне моя!

И не порадиться, — чи треба,

Щоб знялась верба до неба? —

Та мені то не байдуже —

Розвивайся, любий друже!

Розвивайся, вербо-пісне,

Вже душа для тебе тісна.

Зашуми понад гаями,

Відгукнися солов'ями —

Пісне моя!

Похилися над водою,

Зачерпни краси косою,

З буйним вітром поборися,

Сили волі наберися,—

І тоді, од вітру й бурі,

Відлунися у бандурі,

Чи сумна, а чи весела,

Йди в міста і в тихі села, —

Пісне моя!

Задушевна і вродлива —

Будь же перш за все правдива!

Звесели людей журливих,

Заколиш дітей грайливих,

Всіх закоханих в любові

Поєднай на рушникові...

Будь же рясна, щей красива,

Незрадлива і щаслива, —

Пісне моя!