Замріяна. Блакитна. Золота!

Природа вся красою пломеніє,

Як жінка, що забула про літа!

 

Та вже вітри, дощ, тумани, роси

І навіть сонце стоголосять їй,

Що скоро облетять листвяні коси

І все довкруг забілить сніговій!

 

Але душа її травою скресне,

Немов пучком зелених олівців,

Й про молодість нев'янучу накреслить

На аркушах здивованих снігів!