Поміж Дунаєм і Дністром 
До моря горнеться степами 
Земля, прозвана Буджаком 
Турецькомовними вустами. 

Часу ковильна сивина! 
Дими, тумани, суховії. 
За племенами племена 
Спливли — осілі й кочовії. 

Ти кіммерійською була
І скіфською — тисячоліття.
Тут грецька гілка процвіла 
Й хистке ромейське верховіття.

 
Тягли Троянові вали, 
Османські вищали фортеці, 
Та маки все твої цвіли 
У молодім слов'янськім серці! 

Злітались гуни, готи, даки, 
Немов джмелі на мед-вощину, 
Давали власні назви всякі, 
Ерім однієї — Батьківщина! 

Ти просвітліла — сирота! —
Коли тебе назвали Руссю, 
Бо пролунала назва та 
Знайомим голосом матусі!