Де натовп у життєвім колі

Снує, як вулик гомінкий,

Нас раптом обпечуть до болю

Крилом обпаленої долі

У чорнім одязі жінки.

 

Не спалах моди — темні шалі,

Суворі сукні

 та хустки, —

Судьби роковані скрижалі,

Покон глибокої печалі —

У чорнім одязі жінки.

 

Запалі очі, мов з ікони,

Обличчя віск, свіча руки, —

Стражденні, болісні мадонни,

Плачу невтішного судоми —

У чорнім одязі жінки.

 

Ще не забуті похоронки.

Будь прокляті війни роки!

Відголосили сестри, доньки,

Та материнський плач не мовкне —

У чорнім одязі жінки.

Скорботні, стримані, відверті,

В сльозах на траурні вінки,

Як заперечування смерті,

Як вічна пам'ять в перелеті —

У чорнім одязі жінки!