Тоді, як лжепророків хор

І славословив, і лукавив,

Самотньо він на ввесь собор

Одну сміливу правду правив:

 

Гримів гітари передзвін

Попід дзвонарською рукою.

І день, і ніч трудився він

Надривним голосом й струною.

 

І тіні пройдених в'язниць,

І жах агресій, і репресій,

І пахощі сибірських глиць

В пісеннім сотрясались стресі!

 

І... раптом вибухнув інфаркт,

Мов розчахнулись груди грому!..

Невідворотній смерті акт

Констатував фатальну втому!

 

Але пророка мужній дух

Не пригасає і в могилі!

Й народу абсолютний слух

Нiщо спотворити не в силі!

 

Стихає лжепророків хор —

І славослов'я, і бравади.

І все гучніш на ввесь собор

Луна нетлінний голос правди!