Дунай широкий і глибокий,
Води нестримна течія,
Синіють верби на два боки
І мріє пісня солов’я.
Затріпотіли риби-зорі,
Щоб у висотах не заснуть,
Лишивши небо неозоре,
Пірнули в темну каламуть.
І тиша. Лише чути плескіт,
Не зовсім виразний часом:
Чи водяник? Чи перелесник?
Чи каламутить воду сом?
А, може, на купальські свята,
Щоб в пісні вічно не тужить,
Прийшли з віночками дівчата
При місяці поворожить?
А місяць, як вінок, уповні
Ллє рясно сяйво на Дунай,
Що хоч при світлі його в човні
«Причинну» Кобзаря читай!..
Дунай широкий і глибокий,
Води невпинна течія...
І тиша вкруг така висока,
Як вічна пісня солов’я!