Усе моє поквапливе ходіння —

Товстий гарапник пройдених доріг:

Поплутане реміння та проміння,

В якім струмить хода, мов кровобіг

 

У вплетеві отім стежки дотичні,

Доріженьки ґрунтові по сльоті,

Асфальтові дороги й залізничні,

Морськії і повітряні шляхи.

 

Дитинство відгулялося одними,

По інших я всю молодість пройшов,

Додому повертав щораз новими

И оновлений у світ пускався знов.

 

Та, як переплетіння переходить

У ремінець, в'юнкіший на ходу,

Так із усіх доріг мене виводить

Дорога, по якій сьогодні йду.

 

Веди ж мене вперед, моя дорого!

Та знай, що у завулках чужини

Мені не заблудитися, небого,

Хоч чортові у зуби зажени!

 

Бо певен я: куди б я не полинув,

Мені не зрадить траса вороття, —

Для тих. хто вірно любить Батьківщину,

Та вільна путь відкрита все життя!

 

Тож, як не заклубочуйся зміїно,

Я все одно зведу синовій зір

І подумки майну на Україну,

Усій твоїй крутні наперекір!

 

Веди мене вперед, моя дорого.

Лиш про одне благаю,— не згубись!

Й в останню мить — перед обличчя мого

"Чумацьким шляхом" в небі озовись!