Чайка воду черкнула,

В синє небо майнула,

Сяють очі блакитні твої...

Срібло в кожній пір'їні.

Ясен ти, друже мій Ізмаїл!

​

Приспів:

Сонце над містом сяє,

Хвиля дунайська грає,

В серці розбурхує кров

Молодість і любов!

 

Над крилатим собором

Став навіки Суворов:

Гордість сповнює груди мої!

І матроси-дунайці

Усміхаються чайці.

Славен ти, друже мій Ізмаїл!

​

Приспів.

​

Піднялись, наче чайки

Юні ізмаїльчанки,

Крани рухають промені стріл.

Величаві будови.

Всюди квіти чудові, —

Красен ти, друже мій Ізмаїл!