Мій татку мудрий, батьку, рідний неньку,

Мій любий тату — лебедю біленький!

Твої зіниці зором не горіли,

Я був малий, водив тебе за руку,

Але на щастя обернулась мука:

Через усі літа мої дорослі

Ведеш мене за руку, батьку,й досі!

Сліпий не той, у кого очі темні.

Незрячий, хто в думках своїх наземний.

Я по землі водив тебе під небом,

А ти мене думками вів до себе.

Оті твої палкі слова видющі,

Неначе трави запашні цілющі.

Вони мене од зла порятували,

Від темноти життя полікували!

Твої пісні, що ти співав з журою,

Стають крильми пісень, зачатих мною;

Твої поради — батька заповіти —

Мені дорожчі всіх порад на світі!

Я був малий — водив тебе за руку,

Але на щастя обернулась мука:

Через усі літа мої дорослі

Ведеш мене за руку, батьку, й досі!