Допоки моляться бабусі 
По тихих закутках кімнат  
У невсипущій думній скрусі  
За долі нерозумних чад;  
 
Допоки колінькують вкляклі,  
Мов дерева напівсухі,  
До неба звівши рук гілляки,  
За душі небожів глухі; 
 
Допоки здужають побожно  
Творить перстами хресний рух,  
Щоб одвести від душ порожніх  
Й безлюдних хат пустельний дух; 
 
Допоки з Біблії шепочуть 
Їх пересушені вуста  
Слова, над котрими шепоче  
Зневажна нечисть: "Про-сто-та!"  
 
Допоки вірують, старенькі,  
В писання, всупереч опріт,  
На цілий світ одним одненькі,— 
На весь атеїстичний світ!  
 
Бездумні — можемо грішити. 
Бездушні — можем зневажать.  
Ще є кому за нас молитись 
І грішну совість навертать! 
 
Святі сивенькі берегині  
В молитвах з Богом сам-на-сам...  
Цей світ, якщо і не загине —  
Завдячить муситиме вам.